Вільногірська міська рада — офіційний сайт

До єдиного дня інформування населення 19.08.2021 р.

19.08.2021

ПРАПОР НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Історичні факти про прапор як державний символ України

Прапор як символ, а спочатку як засіб сигналізації, виник за античних часів. Спершу використовувався в країнах Європи і поширився на українські землі в добу Середньовіччя. Найчастіше прапором вважався шмат тканини, прикріплений до списа, що мав вказувати на місце збору воїнів. Жодне військо без прапора не вирушало у похід і не вступало у бій. Слов'яни, за словами М.Карамзіна, обожнювали свої прапори і вірили, що у воєнний час вони є найсвятішими від усіх ідолів.

Знамена спочатку возили разом зі зброєю, перед боєм ставили на узвишші, щоб кожен ратник бачив їх. Літописи зберегли такі вирази: "наволочив стяги", що означало прикріпити їх до держаків, і "поставити стяги", що символізувало готовність війська до бою.

Історичні джерела донесли до нас скупі відомості про кольори, які використовувалися на просторах Київської Русі. Автор "Слова про Ігорів похід" згадує "червлен стяг" і "бєлу хоруговь".

Окремі сучасні дослідники виводять традицію вживання жовто-синіх кольорів ще з язичницьких часів. Вона органічно вплелася у християнську релігію, і сьогодні в православних храмах Вогонь і Вода – найбільші святості, які виражаються через блакитну та жовту барви. За правилами векселогії порядок кольорів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз – першим називається той колір, який є верхнім, і т.д. Поєднання синього (блакитного) і жовтого кольорів має на наших землях глибоке коріння. Згадаймо, приміром, славнозвісну Грюнвальдську битву 1410 року, в якій об'єднані сили слов'ян і прибалтійських народів розгромили німецьких залізних рицарів. У цій битві взяли активну участь і представники українського народу. Польський історик Ян Длугош зазначає, що хоругва Львівської землі "мала на прапорі жовтого лева, що ніби дереться на скелю на лазурному полі", а хоругва Перемишлівської землі "мала на прапорі жовтого орла з двома головами, оберненими однаково в різні боки на лазуровому полі".

На доказ історичного коріння традицій поєднання синьо-жовтого кольорів на Україні свідчить і те, що заснованому місту Львову у 1256 році надавався герб, на якому зображений золотий лев на блакитному тлі. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського Воєводства за часів Речі Посполитої.

Прапори (корогви) набули широкого застосування в героїчну козацько-гетьманську добу. У козацькому війську було, в основному, три роди корогв: 1 – корогва всього війська або гетьманська, 2 – корогви полкові, 3 – сотенні. Як подає в "Історії запорозьких козаків" Д.І. Яворницький, "знаменом, хоругов'ю, чи корогвою, і прапором звався шовковий яскраво-червоного кольору плат із зображенням на ньому посередині або білого польського орла, коли запорожці були за польським королем, або двоголового російського орла, коли запорожці перейшли до московського царя, а по боках – Спасителя та Архангела Михаїла". У давніших часах козаки користувалися прапором тих держав, на службі яких вони перебували.

Уперше козакам вручив корогву – бойовий прапор з польським орлом – король Стефан Баторій у 1576 р. У своєму привілеї король, зокрема, зазначав: "Як добре козаки з татарами б'ються, настановив їм корогву…".

У 1594 році українські козаки були на цісарській службі й отримали австрійські прапори. З цим прапором вони воювали проти Речі Посполитої під час повстання 1594–1596 рр., очолюваного гетьманом Григорієм Лободою, Матвієм Шаулою та сотником Северином Наливайком.

Корогва – найзначніша святиня українського козацтва. На ній найчастіше золотом вишивався образ Покрови – Пресвятої Богородиці Діви Марії – заступниці козацтва, Запорозької Січі. Розуміючи значення, яке надавали козаки корогві, польська шляхта завжди намагалася, аби на знак перемир'я козаки завжди видавали її. Так, у 1598 р., ведучи переговори з повстанцями про перемир'я в с.Солониця під Лубнами, польський гетьман Станіслав Жолковський вимагав від козацького гетьмана "розпустить свою купу та віддати корогву Максиміліана".

Збереглися відомості, описи прапорів, що вручалися українським козакам урядом Російської держави. Перебуваючи в 1654р. в Богуславі, де містилася квартира гетьмана Богдана Хмельницького, сірійський мандрівник Павло Алепський зазначав: "військо мало корогву христолюбивого і хороброго гетьмана Зіновія із чорного і жовтого шовку, у смуги, з хрестом на ратищі".

З різних письмових згадок видно, що в козацькому війську довго не було одного типу козацьких корогв, а панувала повна довільність, так само і щодо барв прапорів. За років національно-визвольної війни 1648–1657рр. козацьке військо використовувало прапори різних кольорів. Очевидець штурму козаками м. Гомеля в 1651р. писав: "О 8 годині рано при зміні варти побачили спершу корогву червону з білим хрестом і білою обвідкою, потім показалася друга, червона корогва, а коло неї – три білі і дві чорні, і дві жовто-блакитні".

Про те, що козаки використовували корогви різних кольорів, згадує і М.С.Грушевський: "В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви".

З XVIII ст. полкові і сотенні козацькі прапори Війська Запорозького в основному стали виготовляти з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносилися зорі, хрести, зброя. На одному з прапорів – архистратиг Михаїл, одягнутий у золоту кирею і блакитні штани. Ще на одному знамені, "1774 року февраля 28 створеному коштом останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського: продовгуватий прямокутник блакитного кольору, на якому яскраві золоті герби".

Із ліквідацією Запорозької Січі зникають військові, територіальні та інші прапори. На українських землях, які входили до складу царської Росії, можна було використовувати лише біло-синьо-червоні прапори імперії.

З революцією 1848–1849 рр. пов'язана поява українського прапора (жовтого з блакитним) в австро-угорській частині України. У жовтні 1848 р. Головна Руська Рада у Львові ухвалила жовто-синє сполучення кольорів прапора. Ці колірні сполучення швидко поширились на українські землі, що перебували на той час у складі Австро-Угорщини, а після революції 1905 – 1907 рр. в Наддніпрянській Україні.

З початком Першої світової війни 1914 – 1918 рр. на західноукраїнських землях найбільше поширюється поєднання жовто-блакитних кольорів. Ці прапори супроводжували на західноукраїнських землях і відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила "Закон про державний прапор Української Народної Республіки", який був жовто-блакитним. У 1918 р., у період Гетьманату Павла Скоропадського, порядок кольорів було змінено на синьо-жовтий. Таким він залишився і в період влади Директорії.

У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", який дав назву новоствореній державі – Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). Артикул 5 цього закону проголошував: прапор держави – блакитно-жовтий.

20 березня 1920 року ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення блакитно-жовтих кольорів. Так, ширилися вигадки, що синьо-жовті фарби запозичені Мазепою зі шведського прапора, що подібні кольори мали місце на прапорах періоду Директорії та за гетьманства П.Скоропадського, а ще – в Організації Українських Націоналістів. Слова "блакить" і "блакитний" нівелювалися, замість них запроваджувались російські "голубий", "лазуровий".

Перший прапор Української СРР був встановлений у березні 1919 року. Це було червоне полотнище із золотими ініціалами УСРР у верхньому куті з золотим облямуванням.

Після того, як Україна ввійшла до СРСР (30 грудня 1922 р.), був створений новий прапор: червоний із схрещеними молотом і серпом, червоною п'ятикутною зіркою, облямованою золотом, і внизу – абревіатура УРСР.

21 листопада 1949 року Президія Верховної Ради УРСР схвалила новий прапор: горизонтальна смуга (на дві третини висоти прапора) – червона, а нижня (на одну третину) – блакитна. На верхній смузі – золоті схрещені серп і молот, над ними п'ятикутна червона зірка, облямована золотом.

Із проголошенням незалежності України віддали належне синьо-жовтому знамену й визначили його національним символом козацтва впродовж багатьох століть. Український народ не міг відкинути історичну традицію створення своєї держави саме під цим знаменом. Офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України 28 січня 1992 року. У серпні 2004 року Президент підписав Указ про встановлення Дня Державного Прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. У Києві на муніципальному рівні відзначають ще 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською мерією. Для українців це кольори чистого неба і пшеничного лану. Український прапор, який і був довгий час національним символом, став згідно з 20-ю статтею Конституції Державним прапором України. Сьогодні наш синьо-жовтий прапор майорить у кожному населенному пункті України.

 

Державний прапор у наші дні

Після "Революції гідності" свято Державного Прапора набув для українців більш глибокого змісту. Наш прапор став справжнім трендом.

З ним ми захищали барикади на Майдані, ним вкривали тіла героїв Небесної сотні, за цей прапор окупанти вбивали патріотів в Криму та на Донбасі.

Зима 2013-2014 років: Майдан, смерті Героїв Небесної Сотні, потік переламних для свідомості людей трагедій на атакованих ворогом територіях України змінили ставлення до державних символів. Історичні розвідки та геральдичні дискусії відступають перед живою історією, яка твориться на очах.

17 квітня 2014 року в Горлівці був викрадений невідомими депутат міської ради Володимир Рибак, який зробив спробу зняти прапор сепаратистів і повернути український прапор на будівлю міськради. За два дні його тіло було знайдено місцевими рибалками в річці з ознаками тортур. 20 лютого йому присвоєно звання Героя України (посмертно). Особи, які вчинили цей злочин, нині переховуються на території держави-агресора.

Втім, і там знають український прапор. 20 серпня 2014 року руфер Mustang пофарбував верхню половину золотої зірки на висотній будівлі в Москві у синій колір, зробивши її у такий спосіб «українською» (до речі, через рік – до річниці Майдана на тій же будівлі вже майорів український прапор).

Синьо-жовті прапори в Росії беруть на пікети, зокрема, на захист політв’язнів та переслідуваних кримсько-татарських активістів. Російські активісти з Санкт-Петербургу і Москви об'єдналися в безстрокову акцію під назвою «Стратегія – 18» на честь дня депортації кримських татар 18 травня 1944 року. Щомісяця 18 числа вони виходять на вулиці з метою розповісти про ситуацію в Криму.

Синьо-жовтий прапор піднімали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але «кіборги» неодмінно поновлювали символ української держави. 23 серпня 2014 року прапор встановили бійці третього окремого полку спецпризначення. Нині, двічі на рік - на день Державного Прапора і на день військової частини - цей легендарний стяг з Донецького летовища піднімають над військовою частиною в Кропивницькому. 16 жовтня 2014 року український прапор на будівлі аеропорту вивісили "кіборги" з Миколаївської 79-ї окремої аеромобільної бригади. І над найвищою точкою аеропорту – диспетчерською вежею майорів блакитно-жовтий прапор, аж поки ворог не знищив саму вежу.

9 серпня 2019 р. на тимчасово окупованій території АР Крим в місті Судак місцевими патріотами України був піднятий Український прапор на знак пам‘яті за чотирма загиблими в Павлополі морпіхами з 36-ї бригади ЗСУ…

 

Національні рекорди, пов’язані із Державним Прапором

У 2018 році найбільшим стягом, який коли-небудь майорів над українським містом, став прапор над нашим обласним центром – містом Дніпро. На урочистому відкритті його побувала і делегація від Вільногірська. Розміром 12 на 18 метрів і вагою 23 кг, він закріплений на 72-метровому флагштоці. Об’єкт монументального мистецтва, який облаштувала на проспекті Дмитра Яворницького Дніпропетровська облдержадміністрація, внесений до Книги рекордів України.

Найбільший національний стяг, який презентували у Дніпрі до 27-ї річниці незалежності України, розвивається тепер на центральному проспекті міста навпроти історичного музею.

За проектом, навколо флагштоку облаштували зону відпочинку. Форму прапора, який розвивається вітром, віддзеркалюють шість лав. Кожна оздоблена гранітною стелою із сакраментальними знаками. Творча команда Музею українського живопису, яка працювала над тематичною наповнюваністю майданчика, виконала 12 символів у техніці гарячої художньої емалі.

«Техніка відома у світі вже 4 тисячоліття. Вона універсальна: не боїться температурних перепадів, вологи й не вигоряє. Мистецький твір, виконаний за допомогою гарячої емалі, вічний, – розказав провідний науковий співробітник музею Володимир Маліков. – Символи було обирати непросто, адже в українців немає якоїсь уніфікованої символіки. Однак ми віднайшли найкрасномовніші, які стануть своєрідним путівником Україною».

Серед символів – тризуб, писанка, вишиванка, половецькі баби, козацькі чайки. На стелах знайшлося місце козацьким образам та постаті Володимира-Хрестителя.

Історія Дніпропетровщини закодована у такому символі, як петриківський розпис. Звернулися митці й до місцевої пам’ятки, виконаної у стилі українського бароко – Троїцького собору в Новомосковську.

Закарбований у граніті й дитячий малюнок, який символізує привіт бійцям у зону АТО.

«Дніпропетровщина – форпост, який зупинив просування війни вглиб України. Патріотизм мешканців області увічнюють Алея пам’яті воїнів-героїв біля ДніпроОДА та Музей АТО. Ще одним патріотичним витвором став найвищий і найбільший в Україні Державний Прапор», – наголосив голова Дніпропетровської облдержадміністрації Валентин Резніченко.

Аби прапор-рекордсмен було добре видно й вночі, його підсвічують вісім прожекторів. Світильники встановлені й по периметру майданчика.

22 серпня 2020 року у Києві з нагоди Дня Державного Прапора України підняли ще більший стяг України. Він розташований на Печерських пагорбах навпроти статуї «Батьківщина-мати» біля Музею війни. Висота флагштока — близько 90 метрів, розміри полотнища — 16 на 24 метри, вага -32 тони.

(у підбірці використано матеріали з мережі Інтернет)


« Повернутись