Вільногірська міська рада — офіційний сайт

«Роль батьків у превентивному вихованні дітей»

01.06.2020

«Роль батьків у превентивному вихованні дітей»

Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист.

Метою превентивного виховання є досягнення сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Як всім відомо, життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Особливо увагу батькам, при вихованні неповнолітніх, слід акцентувати на таких основних питання, як:

  1. Випадки порушення прав дитини:
  • Коли немає безпеки для її життя та здоров’я;
  • Коли її потреби ігноруються;
  • Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;
  • Коли порушується недоторканість дитини;
  • Коли дитину ізолюють;
  • Коли дитину залякують;
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення;
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття;
  • Коли її особисті речі не є недоторканими;
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами;
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
  1. Наслідки порушення цих прав:
  • Важкість у спілкуванні з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі тощо);
  • Турбота про особисту безпеку і любов до неї;
  • Майже завжди поганий настрій;
  • Втеча з дому;
  • Вживання наркотиків або алкоголю;
  • Спроби вчинення суїциду (замаху на своє життя).
  1. Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
    • Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати;
    • Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів;
    • Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно;
    • Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей;
    • Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками;
    • Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості;
    • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними;
    • Залучати дитину для створення сімейних правил.
  2. Що слід запам’ятати батькам?
    • Ніколи не займайтесь «виховною роботою» у поганому настрої;
    • Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу;
    • Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок;
    • Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети;
    • Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх;
    • Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її;
    • Оцінюйте вчинок, а не особистість. Сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме;
    • Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку;
    • Виховання – це наступність дій;
    • Вихователь повинен бути твердим, але добрим.
  3. Що батьки повинні знати?
    • З ким приятелює ваша дитина;
    • Де проводить вільний час;
    • Чи не пропускає занять у школі;
  • У якому вигляді або стані повертається додому.
  1. Чого не дозволяйти дітям та підліткам? 

-           Йти з дому на довгий час;

-           Ночувати у малознайомих для вас осіб;

-           Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки;

-           Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою

-           Насильницьких дій дорослих;

-           Носити чужий одяг;

-           Зберігати чужі речі.

7. Що зобов’язані помітити і як відреагувати, коли 

-           в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

-           в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити   про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

-           в домі з’явилися  голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);

-           в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);

-           в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);

-           відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися  сліди від заштриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

 Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами пе­дагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.

            Якими діти народжуються – ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.  Плутарх

Оксана Нужна

Начальник

відділу «Вільногірське бюро правової допомоги»

 

 


« Повернутись