Історична довідка

        Вільногірськ – місто обласного підпорядкування. Розташоване за 34 км  від м. Верхньодніпровська та 90 км від обласного центру, міста  Дніпропетровська.

 

         В 1956 році розпочалося будівництво гірничо – металургійного комбінату, а поряд – місто. Наше місто було засноване 12  серпня 1956 року. Першими жителями   наметового містечка були молоді будівельники тресту “Дніпрометалургбуд”.  16 червня 1956 року з ініціативи секретаря партійної  організації Кушнарьова О.А. селищу було дано назву Вільногірськ. І  рішенням №352 Дніпропетровської обласної ради депутатів трудящих Вільногірськ  віднесено  до  категорії  робітничих  селищ.

         В 1964 році Вільногірськ отримав статус міста районного  підпорядкування. 28 березня 1990  року відповідно до Указу Президії Верховної Ради України №232 місто  Вільногірськ стало містом обласного підпорядкування.

          Наш край дуже багатий на історичні події. Вільногірськ закладено на землях Верхньодніпровського району і довгі  роки було його складовою частиною. Місто побудовано на  водорозділі  рік Самоткань та Саксагань. З  давніх – давен водорозділом проходили  шляхи  наших  предків  з  півночі  на  південь.  Тут,  в  місці  перетину теперішньої  вулиці  Леніна  та  Бульвару  Миру,  давніми  скіфами  було  обране  місце  для  поховання одного  із  ватажків вождів скіфських племен.  Наприкінці червня 1987 року в нашому місті розпочала  роботу    археологічна  експедиція  Дніпропетровського  історичного  музею  під  керівництвом  Єліної  Л.П..  Об'єктом досліджень  став  курган  у  центрі  міста,  висотою  понад 5 м. Загальна кількість  виявлених  у  кургані  поховань – 29. Найдавнішими похованнями в кургані  виявилися  поховання,  так  званої,  ямної  культури  (кінець 3 ст. до  нашої  ери).  Назва  культури  походить  від  типу  могили,  що  являла  собою  просту  яму  прямокутної  або  овальної  форми,  перекриту  зверху  накатом  із  стовбурів  дерев.  До  могили  клали  речі,  якими  людина  користувалася    за  життя  і  які  могли  б  знадобитися  їй  у  потойбічному  світі.  Одна  із  знайдених  речей -  намисто  із  зубів хижака. Це  намисто було не тільки  прикрасою,  а  й  амулетом – воно мало забезпечувати його володарю вдале  полювання,  оберігати  від  нещастя.

 

         За роки  існування  Вільногірська у ньому  проживали та працювали  видатні  діячі краю: поети, герої, художники.

 

         25 років життя віддав нашому місту директор гірничо-металургійного  комбінату Віктор Вікторович Варен. Це  він керував  будівництвом  комбінату і будівництвом самого міста. Його  цікавило все:  будівництво стадіону, плавбасейну, спортивної  школи, кінотеатру, лікарні, Палацу культури, парку. Він  був  не тільки керівник, інженер, а й  відомий  вчений, був удостоєний  звання  лауреата Державної премії України і Державної  премії  Радянського  Союзу, нагороджений орденами Леніна і Жовтневої  революції. Зараз одна з вулиць міста носить ім’я Варена В.В.  і  біля  стадіону  побудовано  Стелу  з  датою  народження  міста. 

 

         В нашому  місті  для  самих  маленьких  вільногірців  працює  5  дошкільних закладів. Діти навчаються в  4 -х  загальноосвітніх  школах  міста, металургійному  технікумі,  західно-дніпровському центрі професійно-технічної освіти, дитячій  музичній  школі.

 

         В  березні  1968  року  для  дітей  міста  відкрив  двері  міський  Будинок  піонерів, а  в  1991  році  його  було  перейменовано  в  Центр  позашкільної  роботи, 2009 році – в центр профільного навчання та дитячої творчості.

 

      При  Вільногірській  ЗОШ №5  в 1984  році  відкрито  краєзнавчий  музей. Директором музею  було  призначено  Чирву Н.Й., вона  є  активним  пропагандистом  і  організатором  цього  прекрасного  музею. Багато  сил  і  енергії  віддала Надія Йосипівна справі його створення.  Нею  написаний  путівник  музею, організовано  групу  екскурсоводів, які  розповідають  відвідувачам  про  минуле  і  сучасне  нашого  міста  та  краю.

Центром  культурного  життя  нашого  міста  є  Палац  культури “Металург”.

 

В  ньому  працює  багато  гуртків  художньої  самодіяльної творчості:

-   народний  хор “Металург”;

-   зразковий танцювальний  колектив  “Радість”;

-   зразковий танцювальний  колектив  “Перлинка”;

-   народний  камерний  хор;

-   ансамбль  народної  пісні  “Господиня  гарна”;

-   народний духовий  оркестр;

-  народний вокальний ансамбль  “Вільногірочка” та  інші творчі колективи.

 

         У  місті  також  є  культурно-діловий  центр, де  проводяться  міські  свята, конкурси  знавців, концерти  музичної  школи  та  інші  цікаві  масові  заходи.

 

         Для  жителів  міста  споруджено  спортивний  комплекс, в  який  входить: стадіон, розрахований   на  1200  глядачів, відкритий  плавальний  басейн, спортивний  зал  важкої  атлетики, волейбольні, баскетбольні  і  гандбольні  майданчики. Для  любителів  книги в  місті  є  міська  бібліотека  та  бібліотека  для  дітей, які  обслуговують  близько  2000  дітей  та  2000  дорослих  читачів.

 

       Коли  Вільногірськ  одержав  статус  міста  обласного  підпорядкування,  стало  можливим  розв'язати  питання  про  створення   міського  радіо.  11  лютого  1991   року  вийшла  в  ефір  перша  радіопередача.  Це  була  значна  подія  в  нашому  місті.  Очолює  редакцію  міського  радіо  Івашкова  Лариса  Олександрівна.  Люди  знають,  що  в  місті  є  радіо,  звертаються  до  редакції  з  проханням  допомогти  розв’язати  гострі   наболілі  питання. 

 

      Головним бюджетоутворюючим підприємством  міста  є  гірничо – металургійний  комбінат.  В  основу  виробництва  покладено  хіміко – металургійні  процеси  переробки  концентратів  з  виділенням  сполучень  цирконію,  сульфату  цирконію,  чотирихлористого  кремнію.  Сьогодні  комбінат  випускає  понад  50  видів  продукції,  яка   надходить  до  країн  колишнього  СРСР.  Продукцію  комбінату   купують  підприємства  США,  Франції,  Італії,  Австрії,  Ізраїлю,  Ірану,  Іспанії,  Монголії,  Німеччини,  Чехії,  Туреччини,  Югославії.  Сировинною  базою  є  Самотканське  родовище.

 

        Комбінату  вдалося  вийти   на  світовий  ринок  і  отримати  гарантований  збут  своєї  продукції.  Рутиловий та  цирконовий  концентрати,  гафнієва  продукція,  що  виробляються  на  комбінаті,  визнані  такими,  що  відповідають  високим  вимогам  міжнародного  ринку.

 

        В  1995 році підприємством в  Парижі  було  одержано  приз  “За  технологію  та  якість”,  а  комбінат  став  членом  Міжнародного  клубу  торгівельних  лідерів,  учасниками  якого  є  представники  із  120  країн  світу.

В  1996 році  комбінат  удостоєно  Міжнародного  призу  “Золотий  глобус”.

 

       1 вересня   2005  року  у  місті  було  відкрито  пам'ятник  Тарасу  Григоровичу  Шевченку.  Щороку  в  день  народження  поета  біля  пам'ятника  проходять  мітинги -  вшанування  великого  сина  українського  народу.

 

         2  жовтня  2009  року  в  нашому  місті  гостинно  відчинив  свої  двері  “Центр  профільного  навчання  та  дитячої  творчості”.  Це  позашкільний  навчальний  заклад  освіти  з  комбінованою  системою  навчально – виховного  процесу,  який  дає  дітям  та  юнацтву  додаткову  освіту,  спрямовану  на  здобуття  знань,  умінь  та  навичок  за  інтересами.

 

На території міста знаходиться ряд пам'ятників нашим видатним землякам.

 

СТЕЛА  НА  ЧЕСТЬ  ЗАСНУВАННЯ  МІСТА

 

 Біля центрального входу в СК «Авангард» знаходиться стела на честь заснування міста. Своїм  виникненням місто завдячує багатству надр, які відрізняються  різноманітністю, унікальністю  та  пов'язані  з  розробками  рідкоземельних  металів, будівництвом  і  розвитком  гірничо-металургійної  промисловості.               

 

  З  ростом  комбінату  зростало  місто, основу  населення  складала  молодь, яка  потребувала  активного  відпочинку. В  1961  році  розпочато  будівництво  спортивної  бази комбінату, а вже  в  липні  1964  року  відкрито  стадіон. В  1961 році  відкрито  велику  ігрову  залу, а в  1970  році – плавальний  басейн. При  спортивному  комплексі  почали  працювати  секції  футболу, волейболу, плавання, боротьби, важкої  та  легкої  атлетики  та  інші.

 

ПАМ'ЯТНИК    В.Д. МАМОНТОВУ

 

  Володимир Дем’янович Мамонтов з 1959 року працював начальником  будівельного  управління  №1, яке  займалося  будівництвом  гірничо-збагачювального  комбінату  та  житла  в  робітничому  селищі  Вільногірськ.  В  1960  році  очолив  трест  “Дніпрометалургбуд”. Під  його  керівництвом  селище Вільногірськ  виростало  та  перетворювалося  на  місто. В.Д. Мамонтов  був  знаючим  спеціалістом, бо  побував  на  будовах  Волгограду, Дніпропетровська, Кривого Рогу, вимогливим керівником,людиною з  виключними  організаторськими  здібностями. Трест  “Дніпрометалургбуд”  на  чолі  з  В.Д.Мамонтовим  одночасно  споруджував  і  комбінат  , і  житло  (вул. Ленінського  Комсомолу, Дніпровську (нині  Варена), Жовтневу).

 

МЕМОРІАЛЬНИЙ  КОМПЛЕКС:

Могила невідомого солдата та монумент  273 гвардійського стрілецького полку 

 

ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ ЗОШ № 5

 

 

 

ТОВ   “ВІЛЬНОГІРСЬКЕ   СКЛО”

 

 

   ТОВ  “Вільногірське  скло” – один  із  найбільших  виробників  склотари  в Україні. Це   єдине  в  Україні  підприємство, що  виробляє  склотару  відразу  трьох  кольорів – зеленого, оливкового  і  білого. Підприємство  забезпечує  понад  40 %  ринку  виробництва  склотари  для  розливу  ігристих  вин. Під  торговою  маркою  “Вільногірське  скло”  випускається  різноманітний  асортимент  продукції : пляшка  для  шампанського, білі  горілчані, зелені  й  оливкові  винні  пляшки, біла  банка  для  консервації. Список  споживачів  вільногірських  скловиробників  говорить  сам  за  себе : Артемівський  завод  шампанських  вин, Одеський  завод  шампанських вин.

 

     “Вільногірське  скло” – генеральний  постачальник  білої  пляшки  для  продукціїї  відомих  торгових  марок  “Олімп”, “Хортиця”, “Шустов”, “Мягков”, “Shake”  та інші.

У  вільногірську  пляшку  розливається  винна  продукція  торгових  марок  “Шабо”,

“Коблево”, “Французький  бульвар”, “Коктебель”, “Золота  амфора”, “Інкерман”  та  інші.

 

 

ГІРНИЧО – МЕТАЛУРГІЙНИЙ   КОМБІНАТ 

 

 

  Вільногірський  ГМК – унікальне  для  вітчизняного  промислового  комплексу  підприємство, що  належить  до  галузі  кольорової  металургії, є сировинною  базою  для  цілого  ряду  життєво  важливих  виробництв. Колектив  підприємства  складається  з  6  тис.  висококваліфікованих  працівників. На  комбінаті  видобувають і збагачують  титано - цирконієві  піски, виробляють  рутиловий  та  цирконовий  концентрат  підвищеної  якості, за  допомогою  хлорного  методу освоєно виробництво  хлоридів  циркону  та  кремнію.

 

  Космічна  та  авіаційна  галузі, атомна енергетика, крупні  промислові  об'єкти, металургія, високоточна  електроніка  сьогодні  конче  потребують  продукції, яку  випускає  ГМК.

 

 Близько  чотирьохсот  партнерів-споживачів  продукції Вільногірського ГМК  є  в  Україні, а  основні  з  них – Запорізький  титано-магнієвий  комбінат, Львівський  та  Слов'янський  керамічні  заводи, і понад  60 %  товарної продукції  підприємства експортується  до США, Туреччини, Англії, Мексики, Бразилії, Австрії, Італії, Чехії, Польщі, Алжиру, Тунісу, Японії, Китаю, Росії, Білорусі  та інших  країн.

 

ВІКТОР  ВІКТОРОВИЧ  ВАРЕН 

   В  2001  році    вдячними  нащадками  споруджено  пам’ятник  Великому  зодчому   ХХ  сторіччя, першому  своєму  директору  В.В.Варену, який урочисто було відкрито 15 липня 2001 року.  Ім’я   В.В.Варена  в  п’ятдесятих  роках  в  міністерських  колах  Союзу  вже  було  знане  й шановане.

  Маючи  від  природи  глибокий  аналітичний  розум і неабиякі  організаторські  здібності  він  всього  за  8  років  стрімко  піднявся  від  учня  гірника  очисного  забою – до  начальника  Сібайського  рудника  в  Башкирській  автономії, де  обіймав цю  посаду  12  років.

 Цей  величезний  промисловий  комплекс -  творіння  його  рук  і  розуму. 25  років  свого  життя  він  віддав  ГМК  і  місту. Зараз  одна  з  вулиць  міста  носить  його  ім'я.

 

ПАМ'ЯТНИК Т.Г.Шевченко