9 березня ми вшановуємо Тараса Шевченка, який пробудив українців від національної сплячки.
9 березня 1814 року в маленькому селі Моринці нині Черкаської області народився хлопчик, якому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити нас від національної сплячки і прославити українську літературу.
Тарас Шевченко народився у дуже складний час для України, коли ми не мали власної незалежної держави і були закріпачені указом Катерини II. Патріотичної поезії Тараса Шевченка дуже боялась Російська імперія, яка намагалася русифікувати усіх українців. Шевченка прозвали Кобзарем, тобто хранителем народної пам'яті. А його настанови до нащадків стали для нас надзвичайно актуальними під час повномасштабної війни з Росією.
Тарас Шевченко народився в багатодітній родині кріпаків в селі Моринці на Київщині (нині це Черкаська область). З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до російського дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками, а також написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки "Кобзар".
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам'ять. В 1845 році він написав свій знаменитий "Заповіт".
В 1947 році Шевченка заарештували за "мрії про можливість Україні існувати як окремій державі", виказані у його збірці "Кобзар". Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка "І виріс я на чужині...", де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році він помер в Петербурзі, а перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Цікаві факти про Тараса Шевченка
Тарас Шевченко вважається найвидатнішим українським поетом усіх часів. Його вклад в нашу літературу колосальний. Життя митця було дуже цікавим і бурхливим. Ось кілька цікавих фактів з його біографії:
"Кобзар" Шевченка став надзвичайно популярним ще за життя митця. Багато дворян вивчали українську мову, щоб читати його поезію.
Шевченко ніколи не цурався міцного слова, тому у повному зібранні його творів можна знайти лайливі слова.
У Шевченка є російськомовні твори, але вони майже не отримали схвальних рецензій. Сам поет розумів, що його твори російською були шаблонні.
Відомо, що Шевченко дуже любив спілкуватися з дітьми і завжди зупинявся, щоб поговорити з малечею.
Сам Шевченко за життя називав Кобзарем Івана Котляревського. Він дуже поважав Котляревського за те, що той намагався відновити національну літературу в умовах бездержавності.
Тарас Шевченко був надзвичайно талановитим художником. Він створив понад 1300 картин, з яких до нашого часу збереглися більше 800. Переважно малював українські народні сюжети і селянський побут. Створював ілюстрації до власних творів. Також любив малювати автопортрети.
Після смерті Шевченка в народі була поширена легенда, що Кобзар не помер, і що він визволить українців з кріпацтва.
Одразу після смерті Кобзаря з'явилося багато чуток щодо його алкоголізму. Біограф митця Олександр Конинський вважає, що такі чутки дуже перебільшені. Шевченко кілька разів випивав з "мочемордами" - так називали дворян, які збиралися на застіллях. Але п'яні вечірки йому швидко набридли. Також поет любив ром з чаєм, але не зловживав таким напоєм.
Радянська влада не могла просто заборонити твори Шевченка, бо вони були занадто відомі. Замість цього Кобзаря намагалися дискредитувати.
За матеріалами інтернетресурсів
Наталя ЛУЦЕНКО
заступник начальника Кам’янського районного відділу № 1
філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області