Вільногірська міська рада — офіційний сайт

Новини

29.01.2024

 29 січня – День пам'яті Героїв Крут

29 січня 2024 р. в Україні вшановують 106-ту річницю пам’яті Героїв Крут (відповідно до Указу Президента України від 15.01.2007 р. №15/07 «Про вшанування пам’яті Героїв Крут»). Події 29 січня 1918 р. є нагадуванням того, що невпинна боротьба України проти агресора, яку ми, сучасники, називаємо російсько-українською війною, триває не одне десятиліття, а більше сотні років. Самовіддана, яскрава сторінка протистояння більшовицькому загарбнику в ході Української революції 1917-1921 рр., є одним з перших символів беззаперечного героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність України. На тлі ослаблення Російській імперії та революційних змін 1917 року, український народ, під проводом політичної еліти, визначився з усвідомлення власної державної незалежності. 17 березня 1917 р. в Україні було створено альтернативний центр влади – Українська Центральна Рада (УЦР), яка стала представницьким органом демократичних сил і, в той же час, першою перешкодою для встановлення контролю більшовицького режиму над українськими землями.

Дев’ять місяців потому Рада народних комісарів висунула ультиматум про дозвіл переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон, а також про відмову від утворення Українського фронту. Після відхилення вимог Раднарком оголосив УЦР «в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні». 7 січня 1918 р. більшовики оголосили загальний наступ на Україну, невдовзі було встановлено контроль над більшою частиною Лівобережжя, а головною метою, як і в наші дні, стала окупація Києва. В напружених умовах 22 січня 1918 р. Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки (УНР) та стала вищим законодавчим органом новоутвореної держави.

Тактика просування більшовиків полягала в поступі гілками залізниць з подальшим встановленням контролю над промисловими й транспортними центрами. Армія рухалася, в основному, з харківського напрямку на Київ через Полтаву. Після окупації Полтави, вздовж залізниці, розташовувалася 1-а Революційна армія, якій українська сторона чинила потужний опір, тому було прийнято рішення перейти на допоміжну залізничну лінію «Київ–Москва» та об’єднати сили з 2-ою Революційною армією. Обидва з’єднання зустрілися 28 січня 1918 р. у Бахмачі і під командуванням Михайла Муравйова вирушили на Київ.

Протягом тривалого періоду найбільш боєздатною частиною на Чернігівщині був бойовий відділ Першої Української військової юнацької школи ім. Богдана Хмельницького під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. З 25 по 27 січня, разом з іншими військовими підрозділами та добровольцями, вони стояли на захисті стратегічної вузлової залізничної станції Бахмач. Однак, під загрозою оточення та неминучих втрат, було прийнято рішення про відступ до станції Крути, що за 130 км від м. Київ (поблизу с. Крути, Ніжинський повіт, Чернігівська губернія) та облаштування позицій на новій локації. Туди ж прибуло підкріплення – учні Помічного студентського куреня Січових стрільців (юнаки віком від 18 до 20 років, які до прибуття на станцію Крути встигли освоїти хіба що стройовий крок). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів доєдналося близько 80 добровольців з різних підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Вранці 29 січня 1918 р. на залізничній платформі в Крутах близько 520 українських вояків, на озброєнні яких було 16 кулеметів та 1 гармата, вступили в бій з 4-тисячною армією червоногвардійців, котра в рази переважала не лише в чисельності війська, а й в озброєнні, адже мала бронепотяг і артилерію. > Вільногірська міська рада: Завдяки заздалегідь обраній вигідній позиції, злагодженості і героїзму українська сторона зуміла завдати значних втрат противнику і стримати його наступ. Бій, за різними даними, тривав близько 5 годин, хоча в деяких джерелах знаходимо більш обтічне формулювання «зранку й до темряви» та можемо орієнтуватися на тривалість світлового дня у січні. Під тиском ворога українські бійці організовано відступили до ешелонів і вирушили в бік Києва, виводячи залізничні колії з ладу. Одна студентська чота – 27 юнаків, при відступі дезорієнтувалися в темряві, заблукали і повернулися до станції Крути, яка на той час вже була зайнята більшовиками. Таким чином вони потрапили в полон, були піддані тортурам і розстріляні. Майже всіх Героїв було поховано на Аскольдовій могилі у Києві у березні 1918 р. Загальні втрати українців під Крутами становили, за різними оцінками, від 70 до 100 осіб. Втрати ж більшовиків оцінювалися приблизно в 300 одиниць особового складу.

У національно-визвольних змаганнях початку ХХ ст. Бій під Крутами визначальної ролі не відіграв, проте став однією з невід’ємних ланок в ланцюзі майбутніх геополітичних подій, що стрімко розвивалися. Оборонці станції виконали основне завдання – затримали просування червоноармійців та наступ військ Муравйова на Київ на 4 дні.

Це, в свою чергу, дозволило представникам УЦР завершити перемовини в Бресті та підписати Брест-Литовську мирну угоду (Берестейський мир з країнами Четверного союзу) 9 лютого 1918 р. Підписання вищезгаданого документу означало визнання УНР суб’єктом міжнародних відносин, тобто самостійною державою. Подальша підтримка німецьких, австро-угорських військ дозволила очистити українські землі від більшовиків.

В контексті російського-української війни початку ХХІ ст., можемо розглядати епізод подвигу крутян як з точки зору віктимності, так і з точки зору успішної військової операції та подальшого розвитку подій. Наратив трагізму і марності людських жертв побутував у соціальному дискурсі невдовзі після події, адже інформація про Бій під Крутами стала доступна широкому загалу не відразу, а на початку березня 1918 р. Сприяло цьому й рішення УЦР від 19 березня 1918 р. про перепоховання полеглих Героїв на Аскольдовій Могилі в Києві. Далі шлейф трагічності від події, що відбулася нещодавно, перекочував до українців, що опинились в еміграції, та поколіннями передавався через діаспорні тексти. Зараз же фокус уваги до Бою під Крутами дещо змінився. З подіями з точки зору безпосередніх учасників Бою під Крутами та їх переживаннями можна ознайомитися у спогадах тих, кому вдалося вижити у нерівному протистоянні.

Не відкидаючи емоційної складової події, звертаємо увагу на героїзм, на прийняття нелегких рішень, успішних тактичних дій заради досягнення мети.
Схожі сторінки протистояння агресору та окупанту знаходимо і в наступних подіях української історії. Одразу згадуються події Революції гідності та молоді Герої Небесної Сотні. Наймолодшому учаснику Революції Гідності – Назарію Войтовичу з с. Травневе Тернопільської обл. – на момент загибелі від кулі снайпера на Майдані виповнилося лише 17 років. Наступним полеглим Героям не було й 21-го: Роман Гурик та Дмитро Максимов загинули у віці 19 років, а Сергій Нігоян – 20-річним. Громадська активістка та поетеса Тетяна Домашенко стала авторкою символічної назви полеглих під час Революції гідності «Небесна Сотня», що закріпилася з 2014 р. в українському суспільстві. Прообразом ангелів-захисників України стали полеглі Герой Небесної Сотні Роман Гурик та наймолодший захисник Донецького аеропорту Сергій Табала (на момент загибелі йому виповнилося 18 років).

Сучасні дослідники проводять аналогію стримування ворога на станції Крути з утриманням оборони Донецького аеропорту, що тривала з 26 травня 2014 р. по 22 січня 2015 р. Учасників оборони біля станції Крути називають «першими кіборгами», а сам бій – «боєм за майбутнє України». Яскрава батальна сторінка визвольних змагань ще раз констатувала істину, що державність без армії неможлива. 
...

Детальніше »

29.01.2024

Шановні земляки!
Сьогодні наша держава відзначає День пам’яті Героїв Крут. Подвиг студентів, які 1918 року полягли у бою проти більшовиків на Чернігівщині, став символом героїзму української молоді у боротьбі за незалежну Україну, взірцем патріотизму та відданості Україні.



Міський голова Володимир ВАСИЛЕНКО
...

Детальніше »

25.01.2024
25 січня
Сьогодні відбулось пленарне засідання міської ради. Заслухали звіти про роботу окружної прокуратури і місцевого відділення поліції. Є певне збільшення випадків шахрайства. Прикро, що нелюди не нехтують навіть державними виплатами родинам загиблих воїнів. Взагалі, уважними треба бути всім.
На сесії прийнято рішення про перейменування 8 вулиць, назви яких містили ознаки радянщини та російського тоталітаризму. Так, у Вільногірську вулиці Тарасова повертають назву Кобзаря, вулиця Кошового буде віднині Яблуневою. За результатом опитування вулиця Гагаріна мала б стати Космічною, але депутат Антон Боклаг вніс пропозицію щодо іншого варіанту - вулиця Захисників України. Вважаю, як і більшість депутатів нашої ради, ця назва на часі і всі захисники наші заслуговують нашої поваги і шани до них. Тому підтримали пропозицію і прийняли таке рішення. У селі Кринички вулиця Суворова стане Квітневою. Вулиця Ломоносова у Доброгірському буде також Квітневою, за пропозицією жителів громади. У Дмитрівці вулиця 40 років Перемоги – вулиця Перемоги, вулиця Гагаріна – Дружби. У Дідовому вулицю Рудніченка перейменовано на Виноградну.
Наразі тимчасово відклали перейменування дев’ятої вулиці - вулиці Гагаріна у Посуньках до визначення, буде вона Посуньківська чи Посунчанська. Відповідно до чинного законодавства буде оновлено і наші пам’ятники та пам’ятні місця.
З більшості питань прийнято відповідні рішення. Деякі ж знято на доопрацювання і буде розглянуто на наступній сесії.
У розділі "Різне" обговорили тему відновлення обов’язкового декларування депутатів за попередні роки.
Важливим є питання щодо роботи бювету по вулиці Садовій. За інформацією головного інженера КП «УК «Жилкомсервіс» Віталія Федоренка, після пусконалагоджувальних робіт, отримання позитивних результатів аналізу проб води на відповідність нормам якості, а також всіх дозвільних документів свердловина запрацює.
Щодо загальної ситуації в громаді: без змін.
Завтра у нас день жалоби. Громада прощатиметься з нашим захисником Сергієм Голодником. Вічна слава Герою!
Міський голова Володимир ВАСИЛЕНКО
...

Детальніше »

23.01.2024
Клятий ворог забрав життя ще одного воїна, вірного сина України.
15 січня 2024 року в бою за свободу і незалежність нашої держави загинув солдат Сергій Борисович ГОЛОДНИК.
Сергій Борисович - уродженець Кіровоградщини. Народився 06 вересня 1985 року. Так сталося, що з перших днів життя Сергій був позбавлений родинного затишку.
Виховання і загальну освіту отримав в дитячому будинку смт Пантаївка Олександрійського району Кіровоградської області. 
В Ерастівському технікумі (Вишнівська ОТГ, Кам’янський район Дніпропетровської області) отримав освіту агронома. Вже у дорослому віці розшукав рідну бабусю, доглядав її до смерті. Працював у ТОВ «Вільногірське скло», ТОВ ІІ «Цвєтмєт», на дільниці газової служби.
У місті Вільногірськ мешкають зараз його двоє дітей та теща. Громадянська дружина померла.
Сергій ГОЛОДНИК призваний на військову службу по мобілізації 22 вересня 2023 року Кропивницьким МТЦК та СП Кіровоградської області.
Служив стрільцем-помічником гранатометника в аеромобільному батальйоні 95-ї десантно-штурмової бригади.
За словами командира частини, під час несення служби зарекомендував себе з позитивної сторони: функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався певним авторитетом серед побратимів. Мав високий рівень мотивації до військової служби та самовдосконалення.
Завжди підтримував моральний дух солдатів у підрозділі, стійко переносив інтенсивні навантаження…
Зрозуміло, що за скупими словами військових криється набагато більше інформації, про яку нам, людям, які живуть не у прифронтовій зоні, навіть важко уявити.
І мотивація у Сергія, як і у всіх наших захисників, більш ніж зрозуміла: врятувати життя дітей, вибити ворога зі своєї батьківщини, повернути мир на рідну землю.
На жаль, Сергій загинув у бою. Це сталося поблизу Мар’їнки Покровського району Донецької області.
До останньої хвилини свого життя солдат залишився вірним військовій присязі.
Ціна перемоги висока і страшна – наші люди. Висловлюємо глибокі і щирі співчуття його дітям, тещі Наталії Олександрівні ПЛАХОТІ, яка відтепер є опікуном онуків, друзям, побратимам військовослужбовця. Поховають Сергія Борисовича ГОЛОДНИКА на Алеї Слави міського кладовища.
Церемонія прощання відбудеться у п’ятницю, 26 січня, на площі перед ПКіС «Металург» о 12:00.
Шановні земляки! Давайте разом підтримаємо рідних у жалобі, проведемо солдата в останню дорогу.
Вічна слава і світлий спомин Героєві!
...

Детальніше »