Пам'ятаємо... Олег Миколайович БАНДУРЧЕНКО
Пам’ятаємо…
Наша територіальна громада, наше місто втратили на війні ще одного земляка, справжнього патріота, активного і принципового громадянина, який завжди відстоював інтереси держави, гідність її народу – Олега Миколайовича БАНДУРЧЕНКА.
Олег Миколайович народився 03 грудня 1959 року у м. Кам’янське. Навчався у середній школі № 2. Після школи закінчив Вільногірський технікум, вивчився на електрика.
Працював на Вільногірському ГМК спочатку електриком, потім енергетиком, головним інженером у КП «Жилсервіс», на заводі «ЗБВ». За 5 років в МЖК збудував житло для своєї родини.
Олег Миколайович, досить обізнаний і компетентний з багатьох питань, за характером прямолінійний, впевнений у собі й наполегливий, завжди користувався заслуженим авторитетом і повагою у громаді. Обирався депутатом Вільногірської міської ради двох скликань. Про таких кажуть - людина слова і діла, вірний син своєї Вітчизни.
Він з молодих років ніколи не залишався байдужим до подій, що відбуваються у суспільстві, до людських доль. Мабуть, саме тому 1989 року добровільно поїхав у вірменське місто Спітак допомагати людям усувати наслідки потужного землетрусу (тоді загинуло щонайменше 25 тисяч осіб, ще близько ста сорока тисяч стали інвалідами, 514 тисяч людей залишилися без даху над головою).
Олегові Бандурченку були близькими ідеї Помаранчевої революції. Саме завдяки йому і його однодумцям 2004 року прапор Вільногірська побував у Києві на Майдані серед тисяч прапорів – символів перемін.
Він вітав переломні зміни у державі 2013-2014 року. А з 2014 року, коли над країною нависла реальна загроза широкомасштабного вторгнення з боку росії, без вагань пішов виборювати нашу незалежність і територіальну цілісність у зоні АТО та ООС.
Всі ці довгі роки Герой мужньо і звитяжно воював за нашу свободу, за наше мирне життя. Пройшов шлях від простого солдата до штаб-сержанта, командира мінометної батареї однієї з наших військових частин, майже увесь час перебуваючи на офіцерських посадах.
За увесь час служби в рядах ЗСУ Олег Миколайович по праву відзначений державними нагородами: орденами «За мужність і відвагу», «Сталевий Хрест Непереможних», «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За оборону рідної держави», нагрудними знаками «Знак пошани» і «Гідність та честь», почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача ЗСУ «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня, відзнаками «За службу», «Лицарський хрест родини Мазеп», «За службу державі», двома відзнаками командувача об’єднаних сил «Козацький хрест» ІІІ ступеня.
Лютий 2022 року застав Олега Бандурченка на Донеччині, потім були військові дії в Луганській області, далі їхню частину перекинули на херсонський напрямок.
08 жовтня 2022 року під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Давидів Брід Бериславського району Херсонської області Олег Миколайович Бандурченко загинув від отриманих травм, несумісних із життям.
Вірний військовому і громадянському обов’язку, Олег Миколайович Бандурченко залишиться в пам’яті народній назавжди.
Висловлюємо щирі співчуття матері, сестрі, дружині, дітям, онукам Героя, всім його колегам, друзям, бойовим побратимам. Це непоправне горе і болісна для всіх втрата.
Церемонія прощання з воїном відбудеться біля Палацу культури і спорту «Металург». Про дату і час буде додаткове оголошення. Поховають Олега Миколайовича БАНДУРЧЕНКА на Алеї Слави міського цвинтаря.
Просимо мешканців громади вшанувати Героя і підтримати родину у скорботі.
Вічна слава Герою! Слава вірному синові України!